Конкурс “Учитель року” у м.Нетішин відбувся.
Вітаємо педагогів із перемогами

    У світі чимало професій цікавих.
Дуже престижних і дуже простих.
Є серед них овіяні славою.
Є і такі, що не знають про них.
Кожен пишається власною справою,
Кожен вважає себе головним.
Та необхідно, щоб в кожній державі
Вчительська справа була над усім.


    У листопаді 2013 року вчителі Нетішинського НВК брали участь у міському конкурсі «Учитель року». Репрезентували свій досвід роботи вчителі у номінаціях «світова література»-Форсюк О.В., «початкові класи» - Савчук Л.О., «трудове навчання» - Ковальська І.П.
    Усі космонавти, артисти, учені, хлібороби і бізнесмени мали в дитинстві своїх вчителів. Учительський хист – це, напевно, від Бога. Справжній учитель – і досвідчений фахівець, і вчитель – початківець – прагне професійного зростання, підвищення професійної самооцінки. Саме тому щороку проводиться конкурс педагогічної майстерності «Учитель року».
    Серед учасників конкурсу немає людей випадкових. Для кожного з них школа – це життя, а вчительський талант – це, насамперед, покликання і невтомна праця.
    Виховані і вигадливі, ніжні і в той же час мужні, надійні, організовані, знаючі, непосидючі – одним словом справжні професіонали. Це наші цьогорічні конкурсанти.



    Творча, розумна, оптимістична – Форсюк Олена Володимирівна, учитель світової літератури. Вона бачить своє завдання як педагога у тому, щоб виховати в дитині особистість, яка здатна не лише мріяти,але й втілити мрію ужиття. “Ерудиція вчителя, життєвий досвід,методична вправність - одне крило педагога; а друге - любов, яка “ніколи не перестає!” Тільки закоханість у світ, у людей, у мрію, у свою професію може стати тією життєдайною силою, що допоможе здолати всі життєві труднощі і залишити по собі щось варте людської шани”,- говорить Олена Володимирівна.


    Життєрадісна, креативна, комунікативна Ковальська Ірина Павлівна, учитель трудового навчання. Для неї навчати дітей – це радість, робити свою справу із задоволенням – велика радість. Радість ділитися своїми знаннями, отримувати нові, торкатися дитячої душі, намагатися не образити, допомогти реалізувати себе у житті. «Можливо, сучасний світ і не завжди визначає добро, людяність, любов категоріями, які є важливими, але я завжди прагну наполегливо вчити і вчитися робити добро і любити життя», - так говорить про себе Ірина Павлівна.


    Щира, мудра, справедлива – Савчук Людмила Олександрівна, вчитель початкових класів. Своє завдання вона бачить у тому, аби підготувати дітей до дорослого життя так, щоб вони не втратили моральних орієнтирів, знайшли сенс життя, змогли найефективніше та найповніше реалізувати свої здібності і переконання. «Я не знаю, як складеться доля моїх школярів, що чекає їх у майбутньому, але хочу, щоб роки в початковій школі були щасливим спогадом та впевненим стартом у житті», - бажає своїм вихованцям Людмила Олександрівна.


    У результаті проходження трьох етапів конкурсу учителі закладу показали такі результати: Форсюк О.В. - І місце; Савчук Л.О. - ІІІ місце; Ковальська І.П. - І місце. Бажаємо педагогам творчих злетів, нових перемог та життєвого оптимізму!

    Щиро вітаємо колектив НВК з Новим роком та Різдвом Христовим!

Нехай Ваші серця будуть зігріті любов’ю і теплом, домівки повняться добром, радістю та Божим благословінням, а очі світяться щастям. Нехай з останніми хвилинами Старого року Вас покинуть негаразди, а Новий- 2014 рік буде щедрим на цікаві плани, нові досягнення та перемоги. Бажаємо, щоб Різдвяна зоря запалила у Ваших серцях вогонь віри та любові, надії та оптимізму, наснаги та невичерпної енергії !

Конкурс знавців української мови

    Перший Міжнародний конкурс знавців української мови було проведено у 2000 році.
   2003 року у 4 Міжнародному конкурсі знавців української мови взяло участь 5 млн. осіб. За рішенням Ліги українських меценатів, конкурсу було присвоєно ім’я Петра Яцика.
    Петро Яцик — канадський підприємець українського походження, відомий меценат і філантроп. Зробив великий внесок у фінансування українознавства на Заході. Ще з кінця 50-тих років П. Яцик почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових та культурних проектів української діаспори. Він став першим меценатом багатотомної «Енциклопедії українознавства», що видавалася у повоєнні роки. Найбільш відомим проектом, профінансованим П.Яциком, стало видання англійською мовою «Історії України Руси» М.Грушевського. На переклад і друк цієї монументальної праці меценат пожертвував 15 млн. доларів.
    Благодійницька діяльність П.Яцика зробила його знаним і популярним серед українців у західному світі. Він уперше виступив із пропозицією проведення в Україні мовного конкурсу серед молоді. Цю ідею підтримала Ліга українських меценатів, що об’єднує представників бізнесу багатьох країн світу. Вони надали спонсорську підтримку у проведенні конкурсу та нагородженні його переможців. Вагомий внесок у фінансування конкурсу зробив сам Петро Яцик.
    Щорічній конкурс проходить у декілька етапів, від районного до всеукраїнського. У ньому бере участь понад 20 тисяч школярів 3-11 класів, що засвідчує особливу увагу й інтерес до конкурсу. Потрібно добре писати твори, добре знати орфографію та пунктуацію, а ще вміти висловлювати свою думку. Один етап складається з письмової частини та усної розповіді на задану тему. В різних вікових категоріях дається різнийчас для виконання того чи іншого завдання.
    У цьому навчальному році в обласному етапі конкурсі знавців української мови ім. П. Яцика взяли троє учнів нашої школи. Вони достойно представили і школу і місто і посіли призові місця: Буренко Софія, учениця 8 класу - І місце; Петренко Дарія, учениця 5 класу - ІІІ місце; Берекашвілі Давид,учень 6 класу - ІІІ місце. Вітаємо їх і бажаємо нових перемог.
    Ґрунтовним знанням із рідної мови ми завдячуємо окремо і вчителям: З.В. Єлісеєвій, О.А. Самчук, С.В. Фабрицькій. Адже саме завдяки їхній великій любові до своїх учнів, завдяки їхній відданій праці учні стають знавцями і шанувальниками рідного слова!
    Цей конкурс є уроком, натхненням для дітей та дорослих (учителів, науковців, письменників, політиків) у справі піднесення престижу української мови!

Перемога на обласному конкурсі

    Мета сучасного ринку товарів охопити своєю продукцією якомога ширше коло споживачів. Для цього вони вдаються до всіляких рекламних засобів, знижок, безвідсоткових кредитів тощо. Як же не розгубитися? Порада проста: самому вникнути у суть пропонованої продукції, зважити все, до останньої дрібниці. Що і спробувала зробити у своїй науковій роботі “Порівняльна оцінка вогнестійкості та токсичності сучасних віконних конструкцій” Лілія Пацаловська, ліцеїст ІІ курсу хіміко-біологічного профілю. Саме її робота перемогла у обласному заочному конкурсі «Юних хіміків, біологів».
    Вікна – важлива частина будь-яких апартаментів - створені для того, щоб світло потрапляло до приміщень, забезпечувався повітрообмін та зберігалося тепло в кімнаті. Але навіть і цей перелік основних функцій не є вичерпним і розкриває їхню характеристику не повністю. Для людей 21 століття поняття безпеки куди важливіше. Статистика вражає: щороку у світі пожежі забирають життя близько 166000 людей. Однією з найпоширеніших причин є коротке замкнення, тому так важливо обрати правильні віконні конструкції з потрібного матеріалу.
    Для порівняння і визначення пожежостійкості та токсичності сучасних віконних конструкцій я використала у своїх дослідженнях 3 типи вікон: дерев’яні, алюмінієві та металопластикові. Відібрала по 7 профілів вікон із ПВХ, по 1 з деревини та алюмінієвих сплавів. Провела неодноразові досліди і отримала такі результати: полівінілхлоридні конструкції не горять, але у ході дослідження було виявлено, що вікна з ламінацією горять. Конструкції з деревини (природного матеріалу) швидко згорають, алюмінієві – не здатні до займання. Варто зазначити, що при спалюванні всіх дев’яти зразків полум’я у більшості з них було забарвлене у зелений колір, а це вказує на те, що при цьому виділявся задушливий та токсичний газ – хлорид водню, що навіть при малих концентраціях призводить до смерті людини, тому наступним моїм завданням було визначення наявності хлорид – йонів у розчинах виділених газів. Дослідивши, слід зазначити, що у зразках з полівінілхлориду з’явився білий нерозчинний осад – хлор . При негорючості, міцності, вологостійкості, довговічності та найкращій тепло- та звукоізоляції металопластикові вікна у разі пожежі виділятимуть пари отруйних газів, коли алюмінієві – при тому, що вони не здатні утримувати тепло, призводять до утворення цвілі на поверхнях і є найдорожчими із усіх вище представлених конструкцій – є відносно безпечними, тому що не здатні до горіння та не виділяють отруйних газів. Щодо дерев’яних вікон, які більшість вважає екологічно чистими, варто зазначити, що при їх виготовленні дерево вкривають різноманітними хімічними речовинами, що забезпечують довговічність та не здатність до гниття, але у разі пожежі це призводить до виділення отруйних газів. Вони також вирізняються високими цінами. Ціни металопластикових профілів, що були зразками експерименту, на 1 м2: Winbau – 650 грн, WinFRT– 380 грн, Wintech – 580 грн, Hoffen – 470 грн, Hauteck – 390 грн, KTM – 400 грн, Winhouse – 525 грн. Слід зазначити, що у більш дешевих профілів наявність ПВХ значно більша, ніж у найдорожчих зразків досліду.
    Вирішувати, що краще для його оселі, має кожен, але не слід забувати й про безпеку, формуючи затишок та комфорт будівлі. Тому при виборі віконних конструкцій слід звертати увагу не тільки на цінову політику, але й на те, з чого виготовлені вікна. Ціна у даному випадку – не показник.

Змагалися найкмітливіші, найвеселіші

    Нещодавно у Нетішинському палаці культури відбулася довгоочікувана подія – КВК.
    Найвеселіші, найкмітливіші учні і вчителі з усіх шкіл зібралися «показати себе і на інших подивитися». Першу школу представляла команда «Прорив», друга школа назвала свою команду «Джем», третя школа - «Свої», і четверта – «Доміно».
    Під час виступу кожна команда представляла свій колір-символ. Наші були у жовтому. І це не випадково. Адже жовтий — це колір мудрості, ясності розуму, оптимізму, почуття гумору, практичності та інтелекту. Це ті риси, якими володіють наші «Свої». Другий конкурс – музичний. Це фішка нашої школи. Саме завдяки дівчатам нашої команди усі глядачі змогли не тільки почути жарти, але й послухати гарний спів. Проте не можна не згадати хлопців з їх майже професійним танцем, таке поєднання мужності та граційності… (і чому вони не танцюють так на шкільних дискотеках?) Наших також хочеться похвалити за справжню акторську гру, і за розкішний реквізит, і за вишукані костюми. Влад і Даша змогли повернути нас в епоху Середньовіччя і обіграти її чудовими жартами. Артем Сергійович – рибалка. Що? Не очікували такого: вчитель інформатики і справжній актор – два в одному. У наших суперників також були цікаві номери. Особливо запам’ятався один, коли вчителька української мови вела урок фізичної культури. Приєднуємося до подяки членів журі за «закрили сосюри», «можна вийти, бо ясла повні» і «розрахуйся на Шевченка, Франка». Ось так народжуються крилаті фрази. Ніколи ще я не бачила такої злагодженої і дружньої роботи, такої щирої підтримки. І на сцені, і в залі панувало відчуття єдності. З таким непідробним хвилюванням кожен очікував оцінки суддів, як ми хвилювалися, як тішилися, коли наша команда отримувала найвищий бал. Напружений момент, коли команди очікують результати, зібравшись на сцені. До мікрофону підійшла ведуча з конвертом, у якому чиясь перемога і чиясь поразка. Наша команда «Свої» посіла 2-ге почесне місце.
    Ми всі дуже пишаємося командою НВК, сподіваємося що приз - смачний торт прийшовся вам до смаку. У наступному році бажаємо вам нових звершень, успіхів, чекаємо з нетерпінням нових жартів, незабутніх номерів. Бажаємо набратися сил, нової енергії і «порвати всіх» у наступній грі.

Мене переповнювали емоції і гордість за нашу команду, а от що відчували наші «Свої» годі й уявляти, тому ми вирішили запитати у них:

Побували у театрі

    Українське театральне мистецтво пройшло тернистий шлях становлення і розвитку, щоб дивувати глядачів виставами, які ми можемо відвідати і у нашому місті. Завдяки Рівненському драмтеатру ліцеїсти II курсу Нетішинського НВК змогли поринути у світ театру, зокрема відвідати п’єсу «Лимерівна».
    Творчий колектив, актори і постановники здивували цікавою інтерпретацією української драми. Панас Мирний зобразив трагічний сюжет, хоч на перший погляд історія закоханих не є новою. Основний конфлікт розгортається навколо двох сімей: Шкандибенків і Лимеренків. Наталя Лимерівна, головна героїня твору, сильна, вольова, вперта, горда і чуйна. Її обранець, Василь, працьовитий, чесний, «має добру вдачу». Та парі не судилося бути разом, багатій Шкандибенко підкупом намагається спровадити хлопця у солдати, а дівчина змушена вийти заміж за нього під тиском родичів. Сирота Василь виявився стійкішим до життєвих випробувань, ніж його обраниця, і повертається у рідне село, проте не знаходить колишньої Наталі. Нестерпне життя, тиск свекрухи і усвідомлення того, що власна мати її «пропила» зводить дівчину з розуму. Кінець твору трагічний: Василь збирається йти за Дніпро в гайдамаки, а Наталя помирає.
    На мою думку, режисер-постановник Олександр Олесюк у своєму варіанті п’єси спробував показати старі образи поновому, акцентував увагу на трагічній долі головної героїні. Дівчина-птаха, яка страждає у полоні золотої клітки, де ніхто не розуміє її.
   Особливу увагу потрібно звернути на атмосферу, яку створили майстри перевтілень. Костюми героїв дихали національним колоритом, доповнювали характер персонажів. Оригінальне музичне оформлення вистави приємно здивувало: проникливі, тужливі музичні композиції допомагали краще зрозуміти та відчути усю трагічність ситуації.
    Бездоганна гра акторів вражає. Особливо пластичний образ Лимерівни, який створила виконавиця з чарівним голосом Ніна Ніколаєва. Її героїня існує на межі радості та божевілля, горя та надії. Потрібно мати неабиякий талант, щоб так точно передати усі порухи її душі. Окрім молодих акторів Оксани Рекуненко, Микити Кондратюка, Олега Ягелюка, у виставі були задіяні заслужені артисти України Галина Цьомик, Петро Ліснічук, Віктор Янчук, а також Алла Луценко, Емілія Морозюк, Валентина Антонішина.
   Гадаю, що публіку нашого міста захопило «велике і правдиве» почуття кохання. Бурхливі оплески, вигуки «браво», квіти – так дякували нетішинці талановитим гостям, сподіваючись на нові зустрічі.

Міжнародний день прав людини

Грані добра

    У 1991 році, Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу міжнародного співтовариства про відзначення Міжнародного дня людей похилого віку щорічно 1 жовтня. Рішення було проголошено Генеральною Асамблеєю ООН. З 2004 року в нашій країні діє Указ Президента України, згідно якому паралельно відзначається і День ветерана. Нетішинський НВК не забуває таких свят, і всіляко намагається підтримати людей літнього віку, які потребують допомоги.
    Протягом багатьох років учні навчального закладу відвідують Кривинський будинок - інтернат людей похилого віку, привозячи із собою все найнеобхідніше: теплий одяг, продукти харчування та миючі засоби, таким чином проявляючи свою турботу та милосердя до найповажнішої частини нашого суспільства. Адже дані Держкомстату України гласять, що кожен п’ятий мешканець країни – це представник літніх людей, а шоста їх частина – самотні, більшість яких не здатні доглядати за собою, особи похилого віку, які, як і кожен з нас потребує уваги, турботи та поваги. Саме з такою благородною метою Учнівський парламент Нетішинського НВК проголосив акцію під назвою «Грані добра» та восени 2013 року розпочав збір найнеобхідніших речей, щоб передати їх Кривинському будинку - інтернату людей похилого віку. Нам були раді, з привітною усмішкою зустрічали, щиро дякували за наші дарунки. А ми раділи з того, що на якусь мить сум і тужлива приреченість в очах мешканців будинкуінтернату зникли. Як мало потрібно цим людям і, водночас, як багато: щоб хтось до них приходив, телефонував, цікавився ними. Нажаль, цього року кількість самотніх та немічних літніх людей у Кривинському будинку – інтернаті стала більшою в порівнянні з минулим. На сьогоднішній день їх є 30.
    Ми поверталися до школи, виконавши свою місію, зробивши добру справу, але на серці все рівно було важко. Недаремно розпочата така гарна справа – щорічна допомога літнім людям.
    Учнівський Парламент щиро дякує всім учням, класам, які долучилися до акції, не залишились байдужими, адже без їхньої допомоги все задумане могло б і не здійснитись.

Здоровим бути модно

    У грудні психологи нашої школи і учні 8-Б класу зібралися після уроків, щоб поговорити на тему «Здоровим бути модно». „Що, на вашу думку, є складовими частинами здоров’я?”, „Без чого неможливо уявити дійсно здорову люди- ну?” „Що легше – запобігти руйнуванню здоров’я чи відновити його?” – саме такі питання ставили психологи Кухар Наталя Ярославівна та Веселовська Ольга Миколаївна восьмикласникам.

    Мода супроводжує нас всюди. Ми стежимо за модними тенденціями в одязі, взутті, інтер'єрі, читаємо модні журнали, книги, дивимося модні телешоу тощо. Мода буває примхлива й швидкоплинна, а буває і навпаки, входить у наше життя надовго. Сьогодні ми можемо говорити і про моду на здоровий спосіб життя.
   Багато з вас можуть заперечити, як можна бути здоровим при такій еколо- гічної ситуації, при продуктах з канцерогенами, неякісною водою, яскравою рекламою алкогольних напоїв чи можливості придбати (не дивлячись на закон) тютюнові вироби. Шкідливі звички мстиві. Вони жорстоко мстять і за байдужість, і за незнання. Інформації на тему здоров'я безліч. Часто вона суперечлива. При бажанні в ній можна розібратися - але тільки кожному і для себе.
   Що розуміється під поняттям мода на здоров'я та здоровий спосіб життя? По-перше - це здорове і збалансоване харчування, по- друге - це активний і рухливий спосіб життя, по-третє - це відсутність шкідливих звичок.
   Дані фактори є основними складовими, які відносяться до модної тенденції - бути здоровим. Не буває ні універсальних дієт, ні комплексів вправ, ні такого позитивного мислення, які годилися б для кожного і на всі часи. Універсальним може стати тільки бажання стати здоровим. Тому людина - сама коваль свого щастя і свого здоров'я.
   Зруйнувати значно легше, ніж створити. Дуже важливо зберегти те, що маємо. Від нас самих залежить, що ми оберемо – шлях до здоров’я чи навпаки – шлях від здоров’я. Саме таких висновків дійшли учасники заходу.
   Користуючись нагодою, звертаюсь до всіх учнів нашої школи: рухайтеся більше, посміхайтеся частіше, даруйте свій прекрасний настрій всім оточуючим, не давайте шкідливим звичкам заволодіти вашим організмом, і ви відчуєте, як світ навколо вас змінюється тільки в кращу сторону.

Чому вчитися треба або Переорієнтація від навчання до учіння

Нам пишуть випускники

Як перебороти трагедію

    "Ніщо так не надихає, як усвідомлення власного безнадійногостановища". Це доленосне одкровення Альбера Камю з аптечною точністю відображає весь його душевний стан та ідеологію опору протягом більшої частини життя.
   Він міг стати відомим футболістом. Але світ знає його як письменника й філософа, лауреата Нобелівської премії й невиправного любителя блукати цвинтарями, вдивляючись у могили з проникливістю, на яку здатна лише приречена людина. Видається знаковим, що Альбер Камю загинув в автокатастрофі, а не від туберкульозу, що змушував його щодня бути зі смертю на "ти". Альбер Камю переміг хворобу, що вважалася невиліковною, хоча й не переграв долю.
   Випробування Альбера Камю на міцність почалося замолоду. Успішний і щасливий, хоч і дуже бідний, юнак був болісно одержимий футболом. 17-річний алжирський хлопець мав чимало приводів пишатися собою: його, мабуть, занадто часто для людей його віку, згадували газети. Мотивація безмежної відданості спорту теж зрозуміла: як оригінальна, соціально значуща форма самовираження, вона давала змогу виділитися й довести, що він таки не абихто.
   З одного боку, вкрай несприятливі соціальні умови: бідність, хвороблива глуха мати-інвалід, тінь загиблого на війні батька й владна, щедра на докори бабуся (від неї онукові перепадало на горіхи навіть за розбиті на футболі черевики), тіснота й задуха вбогого життя. З іншого — психологічна драма у вигляді невгамовної жаги вирватися з бруду й безвісності, протиставити щось більш забезпеченим одноліткам. Третім — невидимим — чинником стала психологічна незрілість, що супроводжувала таке життя: в дитинстві й юності не було нікого, хто б по-справжньому любив його, розповів про правдиві цінності, сенс життя.
   Молодий птах, що набирає висоту, попри запал і чіпкість, був збитий на зльоті. У 17 років, коли Альбер став воротарем юнацької команди університетського клубу, він раптом виявив, що кашляє й харкає кров'ю. Для встановлення діагнозу знадобилося зовсім небагато часу. Він не тільки був змушений перервати освіту й назавжди забути про спорт, а й мало не згорів у вогні тяжкої, пожираючої силу духу депресії.
   На щастя для молодого Альбера, доля, як буває в таких випадках, надала йому шанс.
   Шанс Альбера Камю постав у вигляді дядька, в дім якого він потрапив після лікарні. Дядьковими вустами ангел-охоронець прошепотів заповітну ідею: читай. Просто бери книжки й гортай їх — ця сакральна діяльність така нескладна, але в ній стільки вогненного жару мудрості. Він мав на увазі: читай, аби заспокоїтися; читай, аби зайняти себе; читай, аби перемкнути думки з хвороби на щось інше. Навряд чи жалісливий дядько, який працював різником, думав про великі знання, які змінюють подобу і внутрішній світ індивідуума.
   Як і багато нездорових людей, підкошений хворобою, юнак звернувся до книжок як до тимчасового прихистку, він узявся за серйозну літературу. І захопився…
   А тим часом Камю почав жити "рука в руку" із власною смертю. Вона переслідувала його невідступною тінню. Хлопець був наляканий, але не зломлений. Він хотів жити, але не знав як. Щоб жити й почати дихати на повні груди, потрібне було щось вагоміше, ніж здатність існувати.
   До другого шансу долі допитливий Камю був готовий. Молодість Камю не бажала здаватися, інстинкт життя підказував: шукай, за що можна зачепитися, на чому зосередитися настільки, щоб забути про хворобу. Шукай безупинно й пристрасно, шукай з надією і вірою, дій!
   Коли на третьому курсі ліцею, куди Камю повернувся для завершення освіти, з'явилися філософія і молодий учитель з новаторськими замашками Жан Греньє, хворобливого юнака ніби обдало вітром звільнення. У філософії він віднайшов можливість того втраченого з хворобою самовираження, якого так бракувало для повноти життя. Це й був прообраз сенсу. Йому треба було зрозуміти, навіщо він живе і навіщо взагалі прийшов у цей світ.
   Спочатку в житті хворого юнака з'явилися Артур Шопенгауер і Фрідріх Ніцше, Біблія і Федір Достоєвський. Потім, завдяки вчителеві, він дізнався про свого старшого сучасника — Андре Жіда. З філософією почали виникати, спочатку як марево, а потім дедалі чіткіше й ясніше, ознаки сенсу. Істинного сенсу пробування на землі людини, що перетворюється на особистість, яка творить за заповітом Бога, живе обдумано, розмірено й ґрунтовно. Нову реальність із сенсом запропонував його улюблений викладач Жан Греньє — спробувати себе на літературній ниві. Альберу ще не виповнилося 19-ти, як він узявся за перо. У нього з'явилася головна справа, впорядкувалися думки.
   Альбер Камю не видужав, але багато разів отримував від смерті відстрочки — і кожна з них скеровувала його до письмового столу. "Треба жити й творити", — написала ця смертельно хвора людина у своєму щоденнику, і цей короткий заклик до самого себе ставав гаслом і незаперечно дієвим цілющим засобом щоразу, коли хвороба відправляла його в нокаут.
   За місяць до 25-річчя Камю повідомили, що через хворобу його відсторонили від участі в конкурсі на заміщення вакансії університетського викладача. Доля вкотре корегувала його вибір. Важким ударом стала відмова прийняти його до французької армії напередодні війни, хоча, не виключено, це зберегло йому життя. Тільки писати — єдине, що він міг за станом здоров'я. Писати або померти.
   І він писав. До 24-річчя вийшла перша збірка його есеїстики. Ще за рік написано п'єсу "Калігула", а до 27-річчя закінчено повість "Сторонній" — твори, яким дароване довге й щасливе життя і після смерті їхнього автора. В 31 рік написано роман "Чума". Камю дуже поспішає — сильні речі з-під пера ллються майже потоком — раніше, ніж їх можуть перетравити видавці воєнного часу. У Європі шаленіє війна, але творчі пориви заступають навіть цю подію — скажено потужне джерело рукописів є рятівним кругом для фізично хворої оболонки й повільно зростаючої особистості.
   "Зло, що існує у світі, майже завжди результат невігластва, і будь-яка добра воля може завдати стільки ж шкоди, як і зла доля, якщо тільки ця добра воля недостатньо освічена". Як і всі філософи, котрі досягли просвітління, Альбер Камю відкидав абсолютне добро й абсолютне зло. Але, сам того не помічаючи, своїм життям ствердив одну прикметну ідею: рух до знань, розвиток власної свідомості і є той цемент, що зв'язує людину та її долю.

Книжковий фонд поповнено

    Любі друзі! Кожна епоха має свої винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства були письмо і книга, які дали людям можливість зберегти і передати нащадкам істинні знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.
    Сьогодні, в час бурхливого розвитку інформаційнокомунікаційних технологій все довкола, в тому числі і книжковий світ, постійно змінюється: одне зникає, інше – з’являється. Одні автори книг та їх герої змінюються іншими.Але книга, як джерело інформації, була і залишається потрібною людині як повітря, як світло постійно.
    Час від часу поповнюється книжковий фонд нашої книгозбірні творами сучасних авторів та новими виданнями творів класиків української та світової літератури. Сподіваємось, що книги, які нещодавно надійшли до бібліотеки, не залишаться без вашої уваги.
    Життя людини на землі починається із батька і матері. Перший наш зв’язок зі світом – через дотик та усмішку мами й тата. Перший досвід добра, доброти, доброзичливості – від батьків. Цими одвічними цінностями пронизана антологія української поезії “Книга про Батька”, видана 2013 р. видавництвом “Криниця”. До цієї збірки включено твори понад 320-ти поетів-класиків і представників молодої генерації української поезії, а також майстрів пера української діаспори. Вищеназвана збірка допоможе вчителям у відродженні та утвердженні споконвічних духовних і моральних цінностей українського народу, навчанні і вихованні молодого покоління в дусі глибокої шаноби до батька, своєї родини, а відтак і високих почуттів патріотизму і гуманізму. Багато цікавого про батька і батьківство дізнаються і учні з творів українських авторів ХІХ-ХХІ століть, які представлені в даній антології.
    Більше дізнатися про життя і творчість українських класиків Л.Українки та І.Франка можна буде, прочитавши одноіменні твори Т.Панасенка, які видані 2013 р.в серії “Знамениті українці” Харківським видавництвом “Фоліо”. В цій же серії видрукувано і книгу про класика української літератури П.Загребельного, який присвятив перу більше сорока років, створивши більше 30 романів, гостросюжетних повістей та кіносценаріїв. Цей твір цікавий ще й тим, що його написав М.Загребельний, син класика, який краще за всіх знав Павла Архиповича. Ніхто не знає, як генії переживають кожну наступну хвилину своєї геніальності. Що вони при цьому відчу- вають? Як борються? Як тікають від своєї самотності? Цим питанням присвячена книга Штельмах М.Л. “P.S.Григорія Сковороди”, яка побачила світ у 2013 р. у Харківському ТОВ “Гімназія”. У сучасному світі знають Г.Сковороду як геніального дивака-філософа, який ще у ХУІІІ ст. спромігся віднайти формулу щастя, але сам щасливим так і не був. Тікаючи від світу, він намагався сховатися у власній філософії і не збожеволіти від усвідомлення своєї місії. А ще він зрікся коханої і церковних канонів, багатства і слави. І після смерті народився знову у ХХІ ст. у тілі поетаневдахи, якого звали Сергій…
    Не менш цікавими для читачів будуть книги: “Бікфордів світ” А.Куркова, “Чумацький шлях” В.Малика, “Вир” Г.Тютюнника. Читаючи дані твори, ви зможете подорожувати з чумаками в Крим по сіль, спілкуватися із Потьомкіним та Катериною Другою, побувати на фронтах Другої світової війни і відчути, як ми всі прив’язані до бікфордового шнура в цьому теперішньому вибуховому світі.
    Прочитавши твори світової літератури: “Холоднеча”, “Старі майстри” Т.Бернгарда, “Сон кельта” М. Варгас Льюса, “Карта і територія” М.Уельбек, “Даніель Штайн, перекладач” Л.Улицької, ви із героями книг зможете побувати в Німеччині середини ХХ ст., на землях Ірландії із борцями за її незалежність, у сучасній Франції та гестапо часів Другої світової війни.

    Шкільний сайт - візитівка школи

        З вересня 2013 року Нетішинський НВК має свій сайт. Познайомитись із його наповненням ви зможете за адресою http://netishinnvk.ucoz.ua/
Шкільний сайт – це представництво офіційного закладу. Мати свій сайт у всесвітній мережі не лише престижно, а і дуже зручно. Він немовби зв’язує в єдиний ланцюг учнів, вчителів, батьків, випускників, об’єднує їх спільним інтересом. Він має привабливий вигляд як по формі, так і по змісту, ефективно використовує ресурси глобальної комп’ютерної мережі, виконує представницькі функції.
    Наш шкільний сайт є місцем, що об’єднує як вчителів різної спеціальності, так і учнів з різними нахилами та інтересами. Він поступово розвивається та наповнюється контентом різної тематики; новини, події, успіхи, рекорди, результати предметних олімпіад тощо. З часом збільшується кількість відвідувачів, які знаходять на ньому корисну і цікаву для себе інформацію.
    Сайт створює нові можливості взаємодії в освітньому процесі. Наприклад, спілкування учнів, можливість анонімних питань у кризових ситуаціях, організація дистанційного навчання для учнів відсутніх в школі.
    Сайт корисний для професійної рефлексії школи, що оперативно висвітлює життя шкільного колективу. Шкільний сайт - комунікативний інструмент для адміністрації, педагогів, учнів та «зовнішніх» суб'єктів - батьків, працівників освіти і культури. У цій якості сайт сприяє підвищенню відкритості освітньої установи.
    Шкільний сайт - це не просто данина моді. Це залучення всіх складових навчального процесу в інформаційне середовище, візитна картка школи, інструмент взаємодії всіх учасників освітнього процесу, дозволяє оперативно обмінюватися інформацією ..
    Запрошуємо Вас на наш шкільний форум, де Ви можете залишати свої зауваження та пропозиції, створювати теми.
    Будьте активними дописувачами та творіть життя школи уже зараз.

Адміністратор сайту Шостак Н.В.

Редактор газети: Н. Штогун
Члени редакційної колегії: Ольга Яшан
                                                Єлизавета Биханова
                                                Лілія Пацаловська
                                                Світлана Фабрицька

    Designed by Shostak
2013