Офіційний сайт Нетішинського НВК

Головна
Програма розвитку
Наші досягнення
Фотогалерея
Мапа сайту
Історія школи
НВК в ЗМІ
Про школу

Важливо знати!

    Навчальний заклад обслуговує дільничний офіцер поліції
сектору превенції Нетішинського ВнП Славутського
ВП ГУНП в Хмельницькій області лейтенант поліції
Зелевський Владислав Олександрович та
інспектор ювенальної превенції сектору превенції Нетішинського ВнП
Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області майор поліції
Волошина Тетяна Вікторівна.

Безкоштовні "гарячі"
телефонні лінії

Міні-чат

Опитування

Як Ви оцінюєте наш шкільний сайт?
Всего ответов: 435


Як Ви оцінюєте роботу навчального закладу?
Всего ответов: 422


Які якості повинен мати сучасний вчитель?
Всего ответов: 450


Ваша думка щодо єдиної форми.
Всего ответов: 373

Корисні посилання

Відвідування сайту

Статистика ucoz.ua


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Статистика liveinternet.ru

Форма входу











ІІ.  Моделювання індивідуального освітнього простору ліцеїста

Сучасна освіта має відповідати викликам часу й потребам особистості, яка здатна реалізувати себе в суспільстві, що постійно змінюється. Це зумовлює пошук нових технологій, створення інноваційних проектів організації навчально-виховного процесу, спрямованих на особистісний розвиток учня –ліцеїста школи.  

Особистість є складною системою, яка здатна до саморозвитку й самовдосконалення. Для того щоб учень прагнув учитися, умів оволодіти знаннями, його необхідно зацікавити. Втрата учнем мотивації до навчання, зацікавленості до свого розвитку  -  камінь спотикання на шляху до якісної освіти. Учень не повинен поглинати «готові» знання, він їх має виробити сам і сам зрозуміти, чого йому не вистачає, щоб досягти успіху. Набуває значення пошук рішення, не саме рішення, а шлях, який веде до нього.

Важливим у педагогічній діяльності є врахування підсвідомого прагнення учнів до створення позитивної Я-концепції, забезпечення ситуації успіху.

Обов’язковим є урахування індивідуальних та психофізіологічних особливостей ліцеїстів, психологічних закономірностей  навчальної діяльності.

Такі вимоги потребували системного підходу до розроблення і впровадження моделі індивідуального освітнього простору ліцеїста у Нетішинському НВК «Загальноосвітня школа І – ІІ ступенів та ліцей». [Додаток А]

Об’єкт дослідження:

  • процес формування простору індивідуального розвитку учня

Предмет дослідження:

  • умови та засоби розвитку особистості кожного ліцеїста у процесі формування простору індивідуального розвитку учня.

 

Визначення завдань проекту передбачає опрацювання законодавчо-нормативної бази, формування стратегічних і тактичних завдань школи. [Додаток Б]

Процес формування завдань передбачає аналіз результатів вивчення освітнього потенціалу школи, виявлення та обговорення учнівських запитів та запитів соціальних інститутів, фіксація завдань, аналіз їх з погляду наявних ресурсів. Процес постановки мети закладу, науково-методичної проблеми  школи проходить за активної участі педагогічного колективу. Зміст і першої, і другої подаються на рівні професійної лексики. Гарантією того, що учнівські завдання будуть суголосні з педагогічними, є попередня робота педагогів, практичних психологів, соціального педагога. В ідеалі має бути саме так.

 Важливо формулювати реальні завдання, тоді вони будуть досягнуті:

- забезпечити усіх учнів-ліцеїстів освітою, яка відповідає високим освітнім стандартам;

- надати учням право вибору свого індивідуального освітнього маршруту;

- створити умови конкурентновпливового простору.

Теоретико-методологічну основу проекту становить концепція

О. Газмана про педагогічну підтримку дитини в навчанні. Предмет підтримки учений визначав, спираючись на її семантичний та педагогічний зміст, який полягає в можливості підтримувати лише вже існуюче. Підтримка може бути націлена тільки на наявне, проте недостатньо розвинуте. Неможливо підтримувати неіснуюче, те, що хотіли би бачити в особистості педагоги, але воно не закладене в її самості.

 Отже, предметом педагогічної підтримки є процес спільного з дитиною визначення її власних інтересів, цілей, можливостей та шляхів подолання перепон (проблем), що заважають їй зберегти власну людську гідність та самостійно досягати бажаних результатів у навчанні, самовихованні, спілкуванні, здоровому способі житті.

 Уміння адекватно діяти в ситуації вибору, бачити можливі варіанти вирішення проблеми, можливі наслідки того чи іншого варіанта для себе та оточення, відповідати за свій вибір називається «свободоздатністю».

О. Газман, якому належить цей термін, був переконаний, що тільки навчання особистості свободі вибору може відкрити їй шлях до освіти. Ми додамо, що не тільки до освіти, а й до творчого саморозвитку, адже творчість необхідною умовою свого народження має свободу вибору.

Первинною метою педагогічної підтримки є вирішення проблем особистості. Проте завдяки своїй орієнтації на принцип свободовідповідності вона набуває нових потужних перспектив у царині самореалізації. Поєднуючи два взаємопов’язані процеси забезпечення свободи «від» (від зовнішніх утисків, пресингу, пригнічення та приниження, власних комплексів) і свободи «для» (для вільної творчої діяльності, утвердження активної життєвої позиції тощо), вона створює найбільш сприятливі умови для творчої самореалізації. Це стало одним з основних аргументів для вибору педагогічної підтримки як засобу індивідуалізації та творчого саморозвитку особистості.

Другим аргументом стало те, що самовизначення є центральним «процесом у процесі» саморозвитку в площині педагогічної підтримки, а «сутність самовизначення полягає в актах виявлення та утвердження індивідуальної позиції в проблемних ситуаціях, коли людина опиняється перед необхідністю альтернативного вибору та повинна ухвалювати екзистенційні або прагматичні рішення», тобто адекватність цілей педагогічної підтримки саморозвиткові здійснюється через процес самовизначення.

Третім аргументом на користь педагогічної підтримки як засобу індивідуалізації та творчого саморозвитку є характеристика її як однієї з трьох підсистем освіти (разом з навчанням та вихованням), що була дана О. Газманом: «Допомога людині, що росте, у віднайдені себе, у роботі із самою собою, тобто в самовизначенні та самореалізації, є специфічним завданням саме педагогічної підтримки. Без цієї сфери освіта лишається об’єктною, а учень, як і раніше, виконує роль засобу реалізації вчителем абстрактних програм навчання та виховання...». Саме тому педагогічна підтримка бачиться нами як ефективний засіб саморозвитку особистості, у тому числі її творчого саморозвитку.

Формами індивідуального розвитку ліцеїста є:

  • урок як традиційна форма особистісно зорієнтованих  стосунків;
  • позаурочні внутрішкільні заняття, зміст і діяльність яких регламентується навчально-виховним планом ліцею;
  • позаліцейні форми учнівської взаємодії. [Додаток В]
  • розуміючи, що на практиці навчальний процес жорстоко регламентується стандартами, програмами, почали шукати нові ефективні форми реалізації завдань. Із 2014 року починаємо розробку індивідуальних освітніх маршрутів для ліцеїстів, які досягли вагомих успіх у навчально-дослідницькій діяльності. [Додаток Д]

Учасники проекту

За Газманом О.С., розвиток дитини протікає найбільш успішно тоді, коли виникає гармонія двох суттєво різних процесів – соціалізації та індивідуалізації. Здійснити відстеження динаміки розвитку особистості кожного ліцеїста та вивчити загальні тенденції та закономірності їх розвитку і процесів соціалізації та адаптації в період навчання і виховання в ліцеї – завдання практичного психолога та куратора. [Додаток Е] Аналіз діагностування рівня розвитку та ступеня виразності особистісних якостей учня дозволить визначити проблемні поля, які можна розділити на дві групи:

  • соціальні (середовищні, джерелом перешкод тут є внутрішньошкільне і позаліцейне середовище (друзі, сім’я, однолітки, працівники школи);
  • суб’єктивні (особистісні, джерела перешкод - когнітивні, емоційно-вольові, поведінкові компоненти сфери особистості.

Наприклад, аналіз психолого-педагогічного портрету учениці Оксани К. [Додаток Є] , який здійснюється на консиліумі, дозволяє з’ясувати стан психоемоційного комфорту, фізіологічного розвитку та механізми усунення проблемних полів. [Додаток Є]

Учитель відіграє головну роль у створенні індивідуальної програми освітнього розвитку. Ним здійснюється аналіз сформованих предметних компетенцій [Додаток Ж] , він допомагає ліцеїстові у розумінні можливостей використання власних ресурсів, ресурсів школи, інших установ для досягнення мети, допомагає використати результати навчання, укласти план роботи за модулями. [Додаток К] Ми погоджуємося із думкою О.С. Газмана, що такий процес спільного з дитиною визначення її особистих інтересів, завдань, можливостей, шляхів подолання перепон і проблем, які заважають їй зберегти свою людську гідність і самостійно досягнути бажаних результатів у навчанні, самовихованні, спілкуванні, способі життя, становить суть педагогічної підтримки. Учень перетворюється із пасивного реципієнта готових знань на активного партнера вчителя; маючи спільну мету, досягають її у тісній взаємодії.

Наступний учасник такого виду роботи – батьки. Обговорюючи вдома, яким освітнім маршрутом рухатися, які потрібні ресурси для досягнення успіху, які дії матимуть оптимальний результат, учень має не лише підтримку, а й реалізує себе на різних рівнях і різними шляхами. Отже, йде до успіху.

Обов’язковим є визначення поля предметної діяльності ліцеїста, прогнозованої участі у конкурентних формах учнівської взаємодії на початок навчального року. [Додаток Л] Ми говоримо про освітні продукти (досягнення) учня, щоб ОП був вагомим, суттєвим, ми повинні враховувати не тільки ФОО – фундаментальний освітній об’єкт, тобто знання з окремих предметів, а також враховувати ІЗ – розвиток індивідуальних здібностей учнів та ВД – засвоєння способів та видів діяльності, тобто опиратись на функціональну залежність одного виду діяльності від іншого.

Важливо, за програмою індивідуального розвитку, визначати, а потім обговорювати колегіально і реальний рівень навчальних досягнень, результативність участі у конкретних формах учнівської взаємодії. [Додаток М]

Науково-методичний супровід проекту

Підвищення фахової майстерності педагогічних працівників через упровадження інноваційних освітніх практик у навчально – виховний процес – вимога часу і головний критерій успішного моделювання індивідуального освітнього простору учня.

Орієнтація науково - методичної роботи в школі на творчу особистість учня змінює форми і принципи роботи у системі педагогічної взаємодії  «вчитель – учень». Ефективне використання творчого потенціалу вчителя, який сприяє розвитку творчих здібностей особистості – одне із головних завдань системи освіти.

Сьогодення чітко визначає риси професіоналізму сучасного вчителя: педагогічні вміння, організаційні здібності, володіння комп’ютерної технікою, відкритість, маневреність, гнучкість, співробітництво.

У нашому закладі завдання удосконалення професійної компетентності педагогічних кадрів, підвищення їх наукового та загальнокультурного рівня вирішуються через систему науково - методичної роботи, що має модульний характер. [Додаток П] Вона включає взаємопов’язані та взаємодіючі елементи, що відповідають цілям і завданням, які стоять перед навчальним закладом та втілюються у різних формах, різними методами й засобами. Така система роботи підпорядкована загальношкільній науково – методичні проблемі «Розвиток системи перспективного педагогічного управління пізнавальною та творчою діяльністю учнів засобами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій».

Управління процесом моделювання

Організація управління діяльністю здійснюється шляхом розробки процесів поєднання вертикального, горизонтального управління та самоуправління. [Додаток Р]

Така організація передбачає знання мотивів, потреб, інтересів; вміння забезпечувати умови для створення певної мотиваційної сфери; кооперацію дій керівника і підлеглих (вчителя і учнів, адміністрації і вчителя тощо).

За  умов функціонування такої системи управління відзначається тенденція всіх ієрархічних структур управління закладом до координуючих впливів на об’єкти, які безпосередньо пов’язані з ними.

Взаємодія кожної «пари» структурних складових в системі управління викликає взаємопристосування. Так, педагогічна діяльність вчителя (серія впливів на учня) змінює учня, що виявляється в його розвитку. Але певна частина «опору» на кожний вплив змінює вчителя, що виявляється в підвищенні його майстерності.  Вплив адміністрації (тактичного рівня управління) на вчителя змінює діяльність вчителя і через нього діяльність учня. Зворотній вплив змінює діяльність вчителя і через нього – діяльність адміністрації. При оптимальному режимі функціонування системи встановлюється динамічна рівновага.

Щоб забезпечити глибину пізнавального аспекту управління педагогічним процесом, у тому числі і процесом створення умов для індивідуального розвитку учнів, і сприяти на основі цього розвитку школи і всіх її підсистем, ми   враховуємо інноваційні особливості розвитку функцій управління.

Загальні функції управління наповнюються певним змістом тільки при їх застосуванні для рішення завдань в умовах існування конкретної системи.

Сукупність цих завдань складає зміст управлінської діяльності адміністрації школи педагога, учня, й утворює їх цільові функції.  [Додаток C] Кожна цільова функція в управлінському процесі проходить всі його етапи (збір та аналіз інформації, визначення критеріальної моделі результату, передача мети та її адаптація до умов виконання, організація діяльності для досягнення мети, встановлення комунікативних зв’язків із поточним коригуванням, контроль результату, прогнозування подальшого розвитку).

 



[Додаток T]
[Додаток Ц]
[Додаток Ч]







    Designed by Shostak
    Copyright MyCorp © 2019
    Сделать бесплатный сайт с uCoz

        (теги:Загальноосвітня школа І – ІІ ступенів та ліцей,Нетішинський НВК, школа та ліцей міста Нетішин, НВК Нетішина,НВК міста Нетішин, школа №3 міста Нетішин )